ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоБерднік І.С.,суддів:Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

«Агропромислова асоціація «Агросвіт» -Солов'я Ю.А.,

Савченка В.А,
Шамраєва М.Є.,
Подус М.О.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» -

товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» - Кузнєцової І.В.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» -

Спєрова Д.К.,
Атаманової Ю.Є.,
Крайза О.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2017 року у справі № 922/1029/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт», товариство з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма», про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» (далі - ТОВ «Новаагро Україна») звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт» (далі - ТОВ «АПА «Агросвіт»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» (далі - ТОВ «ТД «Агросвіт»), товариство з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» (далі - ТОВ «Граківські комбікорма») про стягнення з відповідача 11 387 263,68 грн - суми, яка складається із: заборгованості в сумі 8 145 955 грн за договором позики від 25 грудня 2014 року № 25/12-ФП (далі - договір позики № 25/12-ФП), право на стягнення за яким надано позивачеві згідно з договором від 8 серпня 2015 року № 08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) (далі - договір про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ), 3 % річних за період із 1 липня 2015 року по 21 березня 2016 року в сумі 177 425,60 грн, пені за період із 1 липня 2015 року по 21 березня 2016 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2 871 839,70 грн та інфляційних втрат за період із 1 липня 2015 року по 29 лютого 2016 року в сумі 192 043,39 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позики № 25/12-ФП, укладеним між ТОВ «Граківські комбікорма» та відповідачем.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Новаагро Україна» відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року рішення Господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «АПА «Агросвіт» на користь ТОВ «Новаагро Україна» 11 387 263,68 грн, у тому числі: основний борг у сумі 8 145 955 грн; 3 % річних за період із 1 липня 2015 року по 21 березня 2016 року в сумі 177 425,60 грн, пеня за період із 1 липня 2015 року по 21 березня 2016 року в сумі 2 871 839,70 грн, інфляційні втрати за період із 1 липня 2015 року по 29 лютого 2016 року в сумі 192 043,39 грн.

Вищий господарський суд України постановою від 31 січня 2017 року залишив без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року у справі № 922/1029/16.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2017 року, поданої з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ТОВ «АПА «Агросвіт», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 520 Цивільного кодексу України (далі -ЦК), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 31 січня 2017 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року, а рішення Господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року залишити в силі.

На обґрунтування своїх доводів ТОВ «АПА «Агросвіт» долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 14 січня 2010 року у справі № 21/13-09, від 11 грудня 2014 року у справі № 910/9982/14.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі № 922/1029/16, яка розглядається, судами встановлено, що згідно зі статутом ТОВ «АПА «Агросвіт», зареєстрованим 17 червня 2013 року, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання виконавчому органу попередньої згоди товариства на укладання, внесення змін, розірвання будь-яких договорів, сума яких перевищує 500 000,00 грн, а також договорів, пов'язаних із відчуженням або передачею у заставу (іпотеку) основних засобів товариства, договорів оренди земельних ділянок, паїв, чи інших зобов'язань, які забезпечують виконання зобов'язань товариства або третіх осіб.

Загальними зборами учасників ТОВ «АПА «Агросвіт», які відбулися 1 липня 2013 року, було прийнято рішення надати попередню згоду в період із 1 липня 2013 року по 30 грудня 2015 року на укладання будь-яких договорів на будь-яких умовах, у тому числі тих, сума яких перевищує 500 000,00 грн, договорів оренди земельних ділянок та інших договорів, які забезпечують виконання зобов'язань товариства або третіх осіб, із різними контрагентами, та надати повноваження директору товариства у період із 1 липня 2013 року по 30 грудня 2015 року на підписання будь-яких договорів на будь-яких умовах, у тому числі тих, сума яких перевищує 500 000,00 грн, договорів оренди земельних ділянок та інших договорів із різними контрагентами, які забезпечують виконання зобов'язань товариства або третіх осіб.

25 грудня 2014 року між ТОВ «Граківські комбікорма» (позикодавець) в особі директора Костирка В.Г. і ТОВ «АПА «Агросвіт» (позичальник) в особі директора Левіна А.П. було укладено договір позики № 25/12-ФП, за яким позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у сумі 9 500 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Згідно з пунктом 4.1 договору позики № 25/12-ФП сторони визначили, що кінцева дата повернення позики - 30 червня 2015 року.

За змістом пункту 5.4 договору позики № 25/12-ФП сторони домовилися встановити строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у три роки та продовжити строк нарахування пені на весь час існування заборгованості.

ТОВ «Граківські комбікорма» перерахувало відповідачеві 9 418 204,32 грн (банківська виписка від 25 грудня 2014 року), а відповідач частково повернув позику на загальну суму 1 272 249,00 грн (банківські виписки від 29 грудня 2014 року, від 20 січня 2015 року, від 27 лютого 2015 року).

Заборгованість відповідача за договором позики становила 8 145 955,32 грн.

16 липня 2015 року між ТОВ «Граківські комбікорма» (первісний кредитор) в особі директора Костирка В.Г. і ТОВ «ТД «Агросвіт» (новий кредитор) в особі директора Полумисного С.В. було укладено договір № 16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) (далі -договір про відступлення права вимоги № 16/07-ВПВ), за яким первісний кредитор відступає право грошової вимоги, а новий кредитор набуває право грошової вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, у порядку, в розмірі та у строки, визначені цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору його предметом є право вимоги первісного кредитора до ТОВ «АПА «Агросвіт» на підставі договору позики № 25/12-ФП, укладеного між первісним кредитором і боржником (ТОВ АПА «Агросвіт»).

У пункті 1.4 договору про відступлення права вимоги № 16/07-ВПВ сторони визначили, що за умовами цього договору новий кредитор набуває право вимагати від боржника сплати грошових коштів (як основної суми позики, так і суми фінансових, штрафних санкцій, збитків) у розмірі, строки та в порядку, які визначені в основному договорі та передбачені чинним законодавством України у разі порушення. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Відповідно до пункту 1.5 зазначеного договору загальний розмір права вимоги, яке передається, складається із 8 145 955,32 грн (суми основного боргу) та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання за основним договором відповідно до його умов та чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги № 16/07-ВПВ сторони погодили, що новий кредитор здійснює розрахунок із первісним кредитором за відступлення права вимоги у розмірі 8 145 955,32 грн у строк до 31 грудня 2015 року.

16 липня 2015 року новий кредитор (ТОВ «ТД «Агросвіт») надіслав боржникові (ТОВ «АПА «Агросвіт») повідомлення про відступлення права вимоги від 16 липня 2015 року, яке отримав директор ТОВ «АПА «Агросвіт» Левін А.П.

Розрахунок між ТОВ «Граківські комбікорма» і ТОВ «ТД «Агросвіт» за договором про відступлення права вимоги № 16/07-ВПВ здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 20 липня 2015 року.

8 серпня 2015 року між ТОВ «ТД «Агросвіт» (первісний кредитор) в особі директора Полумисного С.В. і ТОВ «Новаагро Україна» (новий кредитор) в особі виконавчого директора Левіна А.П. було укладено договір про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ, за яким первісний кредитор відступає право грошової вимоги, а новий кредитор набуває право грошової вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, у порядку, в розмірі та у строки, визначені цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору його предметом є право вимоги, яке перейшло первісному кредитору до ТОВ «АПА «Агросвіт», на підставі договору про відступлення права вимоги № 16/07-ВПВ за договором позики від № 25/12-ФП.

За змістом пунктом 1.4 договору про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ новий кредитор набуває право вимагати від боржника сплати грошових коштів (як основної суми позики, так і суми фінансових, штрафних санкцій, збитків) у розмірі, строки та в порядку, визначені у договорі позики від № 25/12-ФП та передбачені чинним законодавством України. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Відповідно до пункту 1.5 зазначеного договору загальний розмір права вимоги, яке передається, становить 8 145 955,32 грн (сума основного боргу) та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання за договором позики від № 25/12-ФП відповідно до його умов та чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ сторони погодили, що новий кредитор здійснює з первісним кредитором розрахунок за відступлення права вимоги в розмірі 8 145 955,32 грн у строк до 31 грудня 2016 року.

За актом прийому-передачі документів від 8 серпня 2015 року до договору про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ первісний кредитор передав новому кредиторові: договір про відступлення права вимоги № 16/07-ВПВ; договір позики № 25/12-ФП; банківські виписки від 20 січня 2015 року, від 27 лютого 2015 року, від 29 грудня 2014 року, від 25 грудня 2014 року.

ТОВ «Новаагро Україна» повністю розрахувалося із ТОВ «ТД «Агросвіт» за договором про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ грошовими коштами на загальну суму 8 145 955,32 грн (платіжні доручення: від 28 грудня 2015 року № 80, від 29 грудня 2015 року № 87, від 29 грудня 2015 року № 89, від 29 грудня 2015 року № 90, від 29 грудня 2015 року № 91).

Новий кредитор (ТОВ «Новаагро Україна») надав боржникові (ТОВ «АПА «Агросвіт») повідомлення про відступлення права вимоги від 24 грудня 2015 року, яке 14 березня 2016 року отримав на руки під підпис представник боржника Шамраєв М.Є. разом із вимогою про сплату грошових коштів від 12 березня 2016 року.

15 липня 2015 року відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Граківські комбікорма», на яких були присутні усі учасники товариства із загальною часткою 100 % у статутному капіталі товариства.

Загальними зборами учасників ТОВ «Граківські комбікорма» було прийнято рішення надати відповідно до статті 520 ЦК згоду ТОВ «АПА «Агросвіт» на заміну боржника (переведення боргу) за договором позики № 25/12-ФП з ТОВ «АПА «Агросвіт» на товариство з обмеженою відповідальністю «АТК Мрія» (далі ТОВ - «АТК Мрія»), а також заборонити виконавчому органу товариства (директору Костирку В.Г.) укладати від імені товариства будь-які договори про відступлення права вимоги (заміну кредитора), в тому числі й за договором позики № 25/12-ФП.

15 липня 2015 року між ТОВ АПА «Агросвіт» (первісний боржник) в особі директора Лупинської О.А. і ТОВ «АТК Мрія» (новий боржник) було укладено договір про заміну боржника (далі - договір про переведення боргу), за яким первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе усі права та обов'язки первісного боржника за договором позики № 25/12-ФП.

У пункті 1.3 цього договору зазначено, що його укладено на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 15 липня 2015 року, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 15 липня 2015 року, яким надано згоду на переведення боргу та який передано новому боржникові.

Внаслідок укладання договору про переведення боргу до нового боржника переходять усі зобов'язання щодо повернення позики за основним договором у розмірі 8 145 955,32 грн, сплати відсотків/процентів за користування запозиченими коштами та будь-які інші зобов'язання позичальника, що виникли із умов основного договору на момент переведення боргу (пункт 1.4).

Згідно з пунктом 1.5 договору про переведення боргу борг переходить до нового боржника з дати укладення цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 зазначеного договору за переведення боргу за цим договором первісний боржник сплачує новому боржникові винагороду, розмір якої сторонами визначено у розмірі 8 145 955,00 грн. Первісний боржник зобов'язується сплатити новому боржникові усю суму, зазначену в пункті 2.1 цього договору, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок в установі банку не пізніше 1 грудня 2020 року або в інший спосіб, що не суперечить законодавству України.

ТОВ «Новаагро Україна» звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ «АПА «Агросвіт», оскільки останнє не виконало своїх зобов'язань за договором позики № 25/12-ФП.

Господарський суд Харківської області, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Новаагро Україна» дійшов висновку, що передбачена статтею 520 ЦК згода кредитора не є правочином у розумінні статті 202 ЦК і може бути надана шляхом прийняття рішення загальними зборами учасників господарського товариства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що договір про заміну боржника від 15 липня 2015 року є недійсним в силу закону, тобто нікчемним, оскільки кредитором (ТОВ «Граківські комбікорма») не було надано згоди на заміну боржника, а рішення загальних зборів цього товариства не може вважатися такою згодою, виходячи зі змісту статей 202, 520 ЦК.

Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості з первісного боржника, оскільки рішення загальних зборів товариства (кредитора), яким надано згоду на заміну боржника за договором позики, не є правочином і тому не є згодою кредитора у розумінні статті 520 ЦК, що свідчить про нікчемність договору про переведення боргу.

Водночас у справах № 21/13-09 і № 910/9982/14 Вищий господарський суд України дійшов висновку, що у статті 520 ЦК закріплено положення про заміну боржника у зобов'язанні винятково за згодою кредитора, але не визначено форми, в який має бути надано таку згоду. Законом не передбачено форми, в якій надається згода кредитора на заміну боржника та не визначено згоду кредитора як частину правочину щодо зміни боржника. Згода кредитора може бути надана у будь-якій формі, в тому числі й шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо. Форма вираження згоди кредитора принципового значення не має (постанови від 14 січня 2010 року і від 11 грудня 2014 року).

Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що подана ТОВ «АПА «Агросвіт» заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині 1 статті 510 ЦК встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Отже, зобов'язання є правовідношенням між конкретно визначеними особами - сторонами зобов'язання.

Чинне цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов'язанні, однак встановлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.

Зокрема, заміна кредитора за загальним правилом здійснюється без попередньої згоди боржника, оскільки не впливає на правове становище боржника, для якого неважливо, яка саме особа має здійснити виконання, зокрема, сплатити кошти (статті 512, 516 ЦК).

Разом із тим закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора.

Згідно зі статтею 520 ЦК боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Норма статті 520 ЦК має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника.

Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Відтак, для заміни боржника у зобов'язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов'язку первісного боржника на іншу особу.

Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 513, 521 ЦК).

Водночас форми надання згоди кредитором щодо заміни боржника у зобовꞌязанні законом не передбачено.

Наведене дає підстави для висновку про те, що для заміни боржника у зобов'язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК.

За змістом частини 1 статті 98 ЦК загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Отже, загальні збори учасників товариства є органом, який формує волю товариства з будь-яких питань діяльності юридичної особи.

Таким чином, відповідно до норми статті 520 ЦК вимагається наявність волі (згоди) кредитора на заміну боржника у зобов'язанні, а згідно з частиною 1 статті 98 ЦК волю господарського товариства можуть формувати загальні збори учасників цього товариства. Відтак, протокол загальних зборів учасників первісного кредитора ТОВ «Граківські комбікорма» від 15 липня 2015 року, у якому зафіксовано рішення загальних зборів учасників про згоду на заміну боржника за договором позики № 25/12-ФП, є достатнім та належним доказом волі (згоди) кредитора на заміну боржника у зобов'язанні, що відповідає приписам статті 520 ЦК.

Враховуючи викладене, застосування Вищим господарським судом України і Харківським апеляційним господарським судом до спірних правовідносин у справі № 922/1029/16, що розглядається, норми статті 520 ЦК у частині кваліфікації згоди кредитора виключно як одностороннього правочину є неправильним.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Водночас відповідно до статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини у справі повністю не встановлено, не перевірено доводи різних представників сторін щодо обставин виконання ТОВ «АПА «Агросвіт» своїх обов'язків за договором позики № 25/12-ФП, а відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю остаточного рішення, всі постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 11125 ГПК.

Керуючись пунктом 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 31 січня 2017 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року, рішення Господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року у справі № 922/1029/16 скасувати.

Справу № 922/1029/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

ГоловуючийІ.С. Берднік Судді:А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок

Правова позиція у справі № 3-300гс17

У статті 520 ЦК закріплено положення про заміну боржника у зобовꞌязанні винятково за згодою кредитора, але не визначено форми, в який має бути надано таку згоду.

Законом не передбачено форми, в якій надається згода кредитора на заміну боржника та не визначено згоду кредитора як частину правочину щодо зміни боржника.

Згода кредитора може бути надана у будь-якій формі.

Наведене дає підстави для висновку про те, що для заміни боржника у зобов'язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК.

Суддя Верховного Суду України
І.С. Берднік