ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2007 Справа N 2-16/7460-2006

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.07.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця М.О.В.

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2007.

у справі господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Фізичної особи - підприємця М.О.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілград"

третя особа: Керченська міська рада

про усунення перешкод у користуванні майном

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивачів: Бордачева В.О. - дов. ВЕ N 139324 від 06.07.2006

від відповідача: Хуторянська О.Д. - дов.від 03.07.2006

від 3-ої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 23.10.-02.11.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено.

Зобов'язано ТОВ "Мобілград" усунути перешкоди фізичній особі - підприємцю М.О.В. в користуванні нежитловими приміщеннями, що належать йому по вул. Радянській, 15 у м. Керч шляхом знесення самочинно збудованої ТОВ "Мобілград" прибудови, яка примикає до приміщень літ "А-А1-а" по вул. Радянській, 15 у м. Керч строком в один місяць з дня набуття рішенням законної сили.

Постановою від 17.01.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 23.10-02.11.2006 господарського суду Автономної республіки Крим скасовано. У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця М.О.В. відмовлено.

Постанова вмотивована тим, що відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, не має підстав для задоволення вимог про усунення перешкод у даній справі, тому що підстави позову фактично стосуються законно придбаної ТОВ "Мобілград" сходової клітки та суперечать нормам ст.ст. 328-330, 388 Цивільного кодексу України, відповідно до основних положень яких - ТОВ "Мобілград" є законним власником нерухомого майна та не має місця самовільних споруд.

Не погоджуючись з постановою ФО - підприємець М.О.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права зокрема, ст. 35, ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ст.ст. 16, 376 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарським судом встановлено, що за договором купівлі-продажу N 112 від 13.03.2003 Керченський міський виконавчий комітет Керченської міської ради продав у власність гр. М.О.В. нежитлові приміщення загальною площею 761,8 кв. м у м. Керч по вул. Радянський, 15 які складаються із літ. "А", "Г", "В", "К", "Д", "Е".

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.04.2003 за N 403781.

Дані приміщення гр. М.О.В. використовує для підприємницької діяльності під торгово-виробничий комплекс.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що фізична особа - підприємець, за захистом своїх прав звертається до господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 320, 391 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 5 ст. 48 Закону України "Про власність", положення про захист прав власності розповсюджується також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставі повного господарського управління, або на інших підставах, відповідно до Закону.

Оскільки громадянин М.О.В. та СПД М.О.В. є одна і таж особа, суд дійшов висновку, що СПД М.О.В. мав право звернутись до господарського суду за захистом прав, пов'язаних з користуванням нежитловими приміщеннями.

За даними Бюро технічної інвентаризації м. Керч, будинок N 15 по вул. Радянській у м. Керчі перебуває у власності фізичних та юридичних осіб.

Рішенням 7 сесії 5 скликання Керченської міської ради від 31.08.2006 передано у оренду та укладено договори оренди на частки в земельній ділянці загальною площею 0,2271 га, пропорційно долям нежитлових приміщень, у тому числі площею 0,2021 га для спільного використання під обслуговування торгово-виробничого комплексу, без виділення частки в натурі за рахунок земель Керченської міської Ради, з них 0,0780 га дворової території.

М.О.В. та Керченська міська рада 18.09.2006 уклали договір оренди строком на 25 років на земельну ділянку площею 0,2271 га без виділення долі в натурі.

Отже, позивачу за договором оренди землі від 18.09.2006 перейшло право користування частиною території пропорційно його долі, яка складає 33,9%.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ "Мобілград" придбав у власність за договором купівлі-продажу N 203 від 27.12.2004 у територіальної громади нежитлові приміщення площею 505,3 кв. м літер "А-А1-а" по вул. Радянській,15 в м. Керч.

Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухомість 04.03.2005. За схемними планами Керченського БТІ, що містяться у матеріалах справи, приміщення відповідача є суміжними з приміщеннями позивача. До приміщень відповідача прибудована двоповерхова прибудова на території двору сумісного користування.

Станом на день вирішення спору в господарському судді відповідач не надав доказів щодо укладення ним договору оренди землі а тому, в розумінні ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України, він не є землекористувачем під спірною прибудовою по вул. Радянській, 15 у м. Керч.

Відповідно до ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, забороняється використання земельної ділянки до встановлення меж в натурі і отримання документа, що засвідчує право на землю, а тому суд дійшов висновку, що до відповідача не перейшло право власності на земельну ділянку під прибудовою.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 у адміністративній справі N 2-16/10107-2006А встановлено, що рішенням Керченської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у комунальній власності" за N 714 від 03.08.2004 право власності відповідачу на прибудову літ. "а" не оформлялось. Сходова клітка не входить до загальної площі придбаної відповідачем за договором купівлі-продажу.

Постановою суду також встановлено, що прибудова не була предметом договору купівлі-продажу від 27.12.2004 за N 203, укладеного між виконавчим комітетом Керченської міської ради та ТОВ "Мобілград".

Факти, встановлені господарським судом при розгляді адміністративної справи, пов'язаної з дійсною справою, є обов'язковими щодо фактів, які мають значення для вирішення спору.

Статтями 34, 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За умовами п.3.2 договору документом, що свідчить про передачу об'єкту є лише акт приймання-передачі. Такий акт в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 1.3 договору ринкова вартість об'єкту встановлена незалежною експертизою НДПІ "Кримніїпроект" від 30.11.2004, затвердженою рішенням міської Ради N 1156 від 24.12.2004 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно ОП БТІ м. Керч від 23.12.2004 N 5986330 і з ПДВ складала 166254,00 грн., а інвестиційна - 64706,00 грн.

Господарський суд встановив, що об'єкт відповідачу проданий за 64706,00 грн. по інвестиційній вартості, без врахування вартості невід'ємних поліпшень.

У схематичних планах будівлі по вул. Радянській у м. Керч, які складенні Керченським БТІ 12.09.2002, 25.02.2003, 25.01.2005 будова літ. "а" не зазначена.

Доказів, щодо фінансування будівництва прибудови за рахунок фабрики (попереднього власника) або міського бюджету, суду не надано.

Господарський суд дійшов висновку, що прибудова площею 3,4 х 5,2 кв. м до приміщень літ. "А-А1-а", є самочинно збудованою відповідачем ТОВ "Мобілград", а під літ. "а" значиться зовнішня сходова клітка.

Факт самочинного будівництва встановлено також на підставі листів ОП БТІ м. Керч за N 434 від 11.05.2006, Управління архітектури та містобудівництва Керченської міської ради N 18/16-01-10 від 03.03.2006, Інспекції ДАБК від 01.11.2006 N М-38/4 які містяться в матеріалах справи. В даних листах вказано, що до нежитлових приміщень по вул. Радянська, 15 належних ТОВ "Мобілград" на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2004, самочинно прибудована двохповерхова нежитлова прибудова без проектної документації, без рішення виконавчого комітету Керченської міської ради про дозвіл на будівництво, та без дозволу інспекції ДАБК на початок будівництва.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що такими доказами є дозвіл виконавчих органів на будівництво, та дозвіл від Інспекції ДАБК на початок будівництва. Дозвіл Інспекції ДАБК видається при наявності документів, що посвідчують право на землю.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу. Особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває на нього права власності.

Частиною 10 статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.

Самочинне будівництво у дворі комплексу будівель по вул. Радянській, 15 у м. Керч веде до обмеження прав позивача, як землекористувача спільного двору, у користуванні двором, тим що зменшує територію двору, а також порушує права інших власників нерухомості та землекористувачів спільного двору. Ці обставини, відповідно до п. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України є підставою для знесення прибудови особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

Частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Такої згоди між співвласниками комплексу будівель по вул. Радянська, 15 в м. Керчі на будівництво відповідачем прибудови у дворі спільного користування не досягнуто, а тому саме по собі будівництво прибудови вже є порушенням права власності інших співвласників, та землекористувачів.

Згідно частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав і інтересів зокрема є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вимога землекористувача та інших осіб, права яких порушені; про знесення об'єкту самовільного будівництва спрямована на відновлення становища, яке існувало до початку самочинного будівництва.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Севастопольським апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 14.01.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду зі справи N 2-16/7460-2006 скасувати.

Рішення від 23.10-02.11.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.С.Божок

Судді: Т.Ф.Костенко, Г.П.Коробенко