РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року
м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Гвоздика П.О.

суддів: Дербенцевої Т.П., Євтушенко О.І., Попович О.В., Юровської Г.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору, за касаційною скаргою «ОТП Банк» на рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року,

встановила:

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про розірвання договору іпотеки з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладені. У березні 2010 року позивач змінив підставу, предмет та розмір своїх позовних вимог, мотивуючи позов тим, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_4 і закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», яке в подальшому було перетворено в публічне акційонерне товариство «ОТП Банк», укладено договір споживчого кредиту № МL 700/1198/2008, відповідно до якого Банк надає позичальнику ОСОБА_4 кредит у розмірі 155 000 дол.США. На забезпечення виконання цього договору 17 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 і ПАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки ( майнової поруки) №РМL 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. На час укладення договору кредиту у його сторін не було індивідуальної ліцензії, яка б надавала дозвіл для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на територіях України як засобу платежу. ОСОБА_2 також просив суд виключити з державного реєстру іпотек та єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію договору іпотеки та про заборону відчуження нерухомого майна.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року, позов задоволено: визнано недійсним договір споживчого кредиту від 17 червняя 2008 року № МL 700/1198/2008, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, та договір іпотеки (майнової поруки) від 17 червня 2008 року № РМL 700/1198/2008, виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомості майна запис від 17 червня 2008 року № 3188 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 17 червня 2008 року № РМL 700/1198/2008.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 грудня 2010 року касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилено, рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору.

Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року скасована, справа направлена на новий касаційний розгляд.

Відповідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги наявним матеріалам справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судами було встановлено, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір споживчого кредиту № МL 700/1198/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 155 тис. доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за зазначеним договором, в цей же день 17 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № РМL 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2. До надання кредиту ПАТ «ОТП Банк» отримав 8 листопада 2006 року в НБУ банківську ліцензію НОМЕР_1, дозвіл № 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Задовольняючи позовні вимоги суди обґрунтували свої висновки тим, що у ПАТ «ОТП Банк» була відсутня індивідуальна ліцензія на видачу кредиту в іноземній валюті, тому спірний споживчий кредит, який був виданий ОСОБА_4 17 червня 2008 року, не відповідав вимогам закону, у зв’язку з чим він є недійсним, внаслідок цього є недійсним і договір іпотеки.

Такі висновки судів є помилковими.

За положеннями статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні.

Відповідно до статті 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до статті 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Чинним законодавством не установлено і межі термінів і сумм надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Як встановлено Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Оскільки ПАТ «ОТП Банк», як фінансова установа, в установленому законом порядку отримав 8 листопада 2006 року в НБУ банківську ліцензію НОМЕР_1, дозвіл № 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями, то застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагалося.

Суди вірно встановили фактичні обставини по справі, підстави для їх переоцінки відсутні, проте, суди допустилися помилки у правильному застосуванні норм матеріального права та їх тлумаченні, що згідно зі ст. 341 ЦПК України є підставою для суду касаційної інстанції скасувати ухвалені по справі судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст.336, 341, 346, 349, 360-7 ЦПК України колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

вирішила:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року – скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення: в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.О. Гвоздик

судді: Т.П. Дербенцева
О.І. Євтушенко
О.В. Попович
Г.В.Юровська